Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 затверджено нові підходи до процесу оцінювання повсякденного функціонування особи, які впроваджуються з 1 січня 2025 року.

Реформа передбачає впровадження електронного направлення до експертної команди з оцінювання. Завдяки електронній системі шлях пацієнта до отримання рішення стане коротшим.

Як діяти в 2025 році?

Для продовження статусу інвалідності чи оновлення ІПР звертайтеся до свого лікаря. Він створить електронне направлення до експертної команди.

Лікуючий лікар — це профільний спеціаліст, який супроводжує пацієнта під час його лікування та обстеження за основним захворюванням. Його основне завдання — надавати медичну допомогу, організовувати обстеження та оформлювати направлення на оцінювання повсякденного функціонування в разі необхідності.

У більшості випадків це лікар вузького профілю, чия спеціалізація відповідає основному захворюванню, що спричинило інвалідизацію. Наприклад:

Лікар-нефролог — хронічна хвороба нирок.

Лікар-офтальмолог — сліпота або тяжкі порушення зору.

Лікар-травматолог — травми кінцівок.

Лікар-онколог — злоякісні новоутворення чи видалення органу через них.

Лікар-кардіолог — хронічна серцева недостатність.

Лікар-психіатр — розлади психіки.

Роль лікаря первинної ланки

Сімейний лікар або терапевт теж можуть виконувати функції лікуючого лікаря у виняткових випадках:

#Якщо пацієнт перебуває у зоні бойових дій чи на деокупованих територіях.

#Якщо справа пацієнта вже містить усі необхідні медичні документи, і не потрібно додаткових обстежень та спеціальних знань щодо відповідного захворювання.

Таким чином, сімейний лікар може оформити направлення через електронну систему для пацієнтів, у яких немає доступу до лікарів спеціалізованої медичної допомоги.

Якщо у пацієнта кілька захворювань, які спричиняють інвалідизацію

У випадках, коли пацієнт має кілька захворювань, які значно впливають на його функціональний стан, лікуючий лікар визначається залежно від основного діагнозу, який найбільше спричинив інвалідизацію. Однак:

#Лікуючий лікар може залучати інших спеціалістів для формування повної картини захворювань пацієнта.

#У складних випадках або за потреби, медична команда координує всі наявні діагнози, щоб врахувати всі аспекти функціонування пацієнта під час оцінювання.

У новій системі лікарсько-консультативна комісія (ЛКК) більше не бере участі у затвердженні направлень на оцінювання. Водночас ЛКК виконує решту своїх функцій у закладі.

Для військовослужбовців голова ВЛК, як і лікуючий лікар, має право сформувати направлення на оцінювання та отримання статусу інвалідності.

Лікар, який направив особу на проведення оцінювання, не може входити до складу експертної команди, що проводить оцінювання цієї особи. Це вважається поточним конфліктом інтересів, адже не дозволить обʼєктивно провести оцінювання.

Підставами (критеріями) для направлення на оцінювання можуть бути:

• стійкий або необоротний характер захворювання, у минулому “наявність ознак інвалідності” (хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до передчасної смерті особи);
• закінчення строку інвалідності та повторний огляд;
• до 120 календарних днів безперервної непрацездатності, підтверджених МВТН;
• до 150 календарних днів перервної непрацездатності, підтверджених МВТН;
• для туберкульозу 10 місяців з дня настання непрацездатності незалежно від
• безперервності;
• проведення визначеного переліку інтервенцій або встановленого діагнозу, за яких немає необхідності очікувати до 120 днів непрацездатності.

Метою направлення особи на оцінювання може бути:

1) встановлення інвалідності;

2) зміна причини інвалідності;

3) закінчення строку, на який встановлено інвалідність;

4) повторне оцінювання у разі настання змін у стані здоров’я;

5) оновлення рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю;

6) встановлення ступеня втрати професійної працездатності;

7) продовження тимчасової непрацездатності;

8) визначення медичних показань для забезпечення автомобілем та/або електроскутером і протипоказань до керування ними;

9) встановлення причинного зв’язку смерті з професійним захворюванням, трудовим каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

10) визначення потреби в постійному догляді та інших соціальних послугах;

11) призначення допоміжних засобів реабілітації (технічних та інших засобів реабілітації) та/або медичних виробів;

12) встановлення причинного зв’язку інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві.